Селекція


Завдання і напрямки селекції ріпаку повинні бути орієнтовані на потреби певного регіону з його конкретними особливостями біотичних і абіотичних факторів. Особливості кліматичних умов України вносять свої корективи в завдання селекції ріпаку. Так, Південь характеризується посушливим кліматом з невеликою кількістю опадів, захід прохолодною і дощовою погодою, схід континентальним кліматом – жарким літом і морозними, малосніжними зимами. Таке ж різноманіття спостерігається і по типам грунтів від піщаних до чорноземів.

На даний час основними напрямками в селекції ріпаку є харчовий, кормовий та технічний. При створенні сортів харчового напрямку основним завданням є збільшення вмісту олії в насінні і покращення її якості. Якісні особливості і використання олії визначаються складом його жирних кислот – це передусім відсутність ерукової кислоти, яка з одного боку викликає часткове затвердіння олії при низькій температурі, а з іншого, не повністю розкладаючись в організмі людини, є причиною відкладення жирів у м’язах і ураження міокарда. Згідно проведених досліджень, безпечним рівнем є концентрація ерукової кислоти менше 2% в екстрагованій олії. Небажаний і високий вміст ліноленової кислоти. В процесі кулінарної обробки ліноленова кислота виділяє неприємний запах, тому кількість її повинна бути мінімальною як в маргарині, фритюрному жирі, так і в рідкій олії, що використовується для салатів.

Кормовий напрям використання ріпаку передбачає створення сортів з високою якістю не тільки насіння, але і зеленої маси. Шрот і жмих отримані шляхом екстрагування або пресування олії з насіння ріпаку, містить до 42% білку, який відповідає вимогам ФАО по амінокислотному складу, але його цінність обмежується наявністю сірковмісних сполук – глюкозинолатів. Глюкозинолати можуть бути забрані з продуктів переробки насіння ріпаку технічним шляхом, але ці методи потребують великих коштів і до того ж призводять до зменшення вмісту білка і погіршення його якості. В зв’язку з цим важливу роль в зменшенні вмісту глюкозинолатів відіграють селекційні методи. Створені на даний час сорти „00” типу відповідають стандартам для харчових, кормових і насінницьких цілей і містять менше 30 мкмоль/г глюкозинолатів в обезжиреному залишку, але незважаючи на це, включення шроту із сортів „00” в раціон годівлі тваринам допускається в межах 18-25%. Тому поряд з подальшим підвищенням вмісту білку, добре збалансованого по амінокислотам, зниження рівня глюкозинолатів в насінні і зеленій масі до мінімума – одна із основних завдань селекції.

Створення сортів ріпаку для технічних цілей передбачає два напрямки: для виробництва біопалива – безерукові, низькоглюкозинолатні, з пониженим вмістом фітину та сінапіну сорти ріпаку та для виробництва мастила – високоерукові та низькоглюкозинолатні. Найбільш придатним для виробництва біопалива є сорт озимого ріпаку Аліот, ярого – Сіріус. При створенні сортів ріпаку стійких до блішки та квіткоїду використовують декілька механізмів стійкості: морфологічні, анатомічні особливості рослин і вміст в них речовин вторинного обміну. Джерелами стійкості до шкідників у ріпаку є скоростиглі сорти. Найбільш перспективним тут є сорт ярого ріпаку Сріблястий-1.

Великі надії при створенні сортів стійких до хвороб покладаються на сорти з полігенною стійкістю. Такий сорт несе ряд генів, які контролюють прояв факторів, дія яких забезпечує рослині ту або іншу ступінь стійкості. Успіх української селекції тут досить непоганий. Нами створені сорти стійкі до таких основних хвороб як пероноспороз, альтернаріоз. Тут іноземні сорти не витримують ніякої конкуренції, оскільки не мають генів стійкості до розповсюджених в Україні рас патогенів. Сорти з полігенною стійкістю зберігають її невизначено довгий час. Серед таких сортів можна назвати сорт озимого ріпаку Синтетік, ярого – Отма.Окрім того ведеться селекція на створення сортів стійких до абіотичних факторів навколишнього середовища. Так сорти озимого ріпаку Аліот, Синтетік мають підвищену посухо- та морозостійкість і рекомендуються як для південних, східних так і північних регіонів України. Сорти ярого ріпаку Сіріус, Отма, Сріблястий-1 з високою здатністю витримувати спеку і посуху рекомендуються для півдня та сходу України.

Автор: Ігор Ситнік, кандидат с.-г. наук, доцент кафедри селекції та насінництва НАУ, гол. спец. ТОВ «РАПСОІЛ».

Нові селекційні задачі потребують повної та об’єктивної інформації про вже існуючий вихідний матеріал, який використовується в селекції, а також отримання нового, створення якого забезпечується значним потенціалом генотипової мінливості виду по ознаках адаптивності і господарської цінності.

Міжсортова гібридизація і надалі залишається основним методом, який використовується при створенні нових сортів ріпаку. Успіх гібридизації багато в чому визначається правильним підбором для схрещування батьківських форм. Тому знання закономірностей мінливості господарсько цінних ознак, які визначають продуктивність і якість насіння у рослин ріпаку, допоможе більш ефективно підбирати вихідні форми для схрещування і проводити більш ефективно добір цінних генотипів.

На основі власних багаторічних досліджень науковців НАУ видана книга «Озимий та ярий ріпак», в якій висвітлені біологічні особливості озимого та ярого ріпака, генетичні механізми успадкування його деяких морфологічних та якісних ознак, напрямки, методи та результати селекційної роботи, основи насінництва, охарактеризовані нові сорти ріпака, економічно доцільні технології його вирощування з використанням органо-мінерального добрива «Фурор».

Завантажити PDF версію